Історія школи

В 1866 році в селі Пасинках була відкрита школа грамоти. Це була початкова школа.

Місцевий житель села Пасинок Кучер Костянтин Антонович 1893 року народження у 1966 році пригадує, що до школи він пішов у 1900 році і його не прийняли, а батюшка йому допоміг, попросив бариню, щоб прийняла. Так він і почав навчатись. Навчалися в школі протягом трьох років (3 класи) і вивчали такі предмети:

1.        Русская.

2.        Закон Божий.

3.        Арифметика (авт.Шохортроцький).

4.        Часослов (слов'янська мова).

Книжки учням видавали безкоштовно в школі, а зошити купляли. Писали олівцями, ручками й грифлями на дошках. Рівень знань випускника 3-річної школи, особливо з арифметики, був досить високим.

Практично ця школа існувала до встановлення радянської влади. Вчителі школи отримували платню, яка забезпечувала їм нормальний рівень життя і відповідне становище в суспільстві.

У 1885 році у Пасинках народився і навчався у місцевій школі відомий у Європі історик, поділлєзнавець Леон Ігнатій Б'ялковський. Давно у нас, на жаль, забутий цей польський учений, академік справді чимало зробив для Поділля та його історії. Помер Л.Б'ялковський у 1952 році і похований у Польщі.

Після подій, що відбулися 25 жовтня 1917 року у Петрограді, а пізніше її назвуть "Велика Жовтнева Соціалістична революція", почався період встановлення, повалення радянської влади, громадянської війни, а для села настав надзвичайно важкий період змін влади.

Пригадує Мельник Олександр Пилипович, 1893 року народження (спогад записано у 1968 році):"Почав працювати у школі вчителем з 1914 року. Моє соціальне становище було досить високе й почесне, а після 1917 року різко погіршилося. В 1919 році я отримував заробітну платню 500 тисяч карбованців, а коробок сірників коштував мільйон карбованців. Діти щодня, по черзі, носили учителю їсти - пригадую, як одного разу учень зашпортався за поріг, упав і розбився горщик з борщем, і я в цей день залишився голодний.

Одяг та взуття давали односельці. В цьому 1919 році я одягав жіноче пальто та жіночі черевики з довгими халявами й зашнуровані".

Радянська влада в Пасинках була встановлена у липні 1920 року.

7 лютого 1921 року в селі почала працювати 4-х річна школа, яку організував Мельник Олександр Пилипович.

В 1923 році село Пасинки налічувало 373 двори з населенням 1466 чоловік. До 1928 року школа знаходилась в сільській Раді, або в найманій хаті. В 1928 році була збудована нова типова початкова школа, яку розпочали будувати у 1927 році. Збереглась цікава фотографія 1928 року. По закінченні будівельних робіт в село прибули завідуючий райвно Кобліс (в центрі попереду), райтехнік Копитчук та інші. Серед будівельників і керівництва з району третій зліва на передньому плані вчитель Олександр Пилипович Мельник.

Праве крило приміщення, дві кімнати, невеличкий погріб і кладовочка, передбачалися як квартира для учителів і довгий час вони так і слугували для цього.

Сьогодні, у 2006 році, в цьому приміщенні розміщується середня школа, 11 класів.

Передвоєнних документів не збереглося. Коли розпочалася війна, їх спалили, але з розповідей старожилів відомо, що на початку 30-х років минулого століття школа носила статус початкової а з 1933 року стала семирічною.

Пасинки були звільнені від німецьких загарбників 19 березня 1944 року. Вже в квітні цього ж року розпочала працювати школа.

До окупації села директором школи був Кондрацький Дмитро Іванович - 1889 року народження, який закінчив Кам'янець-Подільську духовну семінарію, (похований на цвинтарі с.Пасинок).

28-го квітня 1944 року згідно розпорядження за №1600 тов. Кондрацького Д.І. увільняють від обов'язків директора школи і призначають Нідзельського Степана Карповича, а Кондрацький Д.І. стає завпедом.

В травні 1944 року Нідзельського С.К. мобілізовують на фронт і директором школи призначається Мельник Олександр Пилипович, який працював до 1.08.1946 року, а з 1.08.1946 року було призначено Миронюка Аркадія Феодосійовича, який пропрацював директором до січня 1950 року.

З 1.09.1946 року завпедом (завучем) школи був призначений Пшеничнюк Петро Мойсейович, який був до війни директором Копистиринської школи. В цьому ж навчальному році профгрупоргом школи обирають Колінка Федора Панасовича, який очолював профспілку до 15.08.1960 року.

Матеріальне становище учителів зразу після війни було важке, як і для всього народу. Так, завідуючий Райвідділом Народної Освіти тов. Мединський свої призначення та розпорядження писав на папірцях різного формату, з різними розграфами, а призначення від 5-го березня 1944 року - на румунському листочку.

За червень 1944 року є відомість, по якій учитель два рази на місяць отримував талони на хліб, така ж відомість є і за травень.

Є відомості на видачу сірників, ниток, муки, солі, цукру та ін. Так, по відомості за вересень 1946 року вчителі отримували по дві коробки сірників і по одній котушці ниток, а за жовтень по 9 коробок сірників й по 400 грамів цукру. Є цікава доповідна завідуючому РВНО тов. Мельнику А. від голови профкому Пасинківської школи Колінка Федора Панасовича, про те, як розприділили чотири пари взуття, між шістьма вчителями-чоловіками, які отримала школа. Завідуючий навкіс написав резолюцію, як треба розприділити. Це був 1946 рік.

В цей період в семирічній школі працювало 13 учителів, а з 1948-1949 навчального року аж до 1959-1960 навчального року - 9-8 учителів, з них 7 навчальних років 8 учителів. В 1953-1954 навчальному році учнів в школі було: 1-4 класи

- 52 учні, 5-7 класи - 99 учнів; всього 151 учень, а в 1954-1955 навчальному році - 149 учнів.

З 1 січня 1950 року директором школи був призначений Крикун Олександр Володимирович, який працював на цій посаді до 15.08.1960 року.

З 1959-1960 навчального року кількість учителів збільшується до 11 із кожним роком їх на одного збільшується, а з 1963-1964 навчального року їх стає 14 і ця кількість майже не змінюється аж до відкриття середньої школи у 1995 році.

З 15.08.1960 року директором школи призначається Колінко Федір Панасович, завучем Молдован Тетяна Калинівна, а в профорган обирають Пасічник Ганну Іванівну. У 1961 році в школі вперше введено звільнену посаду піонервожатого. Ним став у цьому році Нагребецький А.Н.

В 1963 році укрупнюють райони і наш район стає Жмеринським, а приблизно з вересня 1965 року - знов Шаргородський.

Працює Колінко Ф.П. директором школи до 15.08.1976 року. В період його директорства посада завуча ліквідовується.

ІІІкола, яка була збудована в 1928 році, залишилася майже без змін до середини 70-х років, а в 1974 році директор Колінко Ф.П. організував покриття її шифером, поверх існуючої жерсті, яка в окремих місцях зіпсувалася. Було збудовано шкільну майстерню і їдальню. З 15.08.1976 року директором був призначений Главацький Сергій Іванович, який почав працювати в цій школі з серпня 1966 року учителем історії та географії. За його коротке директорування в школу вперше закупляються баян "Етюд", кінопроектори "КПШ" і "Луч"(баян служить по сьогодні - 2006р.), а також комбінований верстат по обробці деревини.

Головами профкому були: з 1966р. по 1969р.

- Главацький С.І.; з 1969 по вересень 1984р. - Трач Ганна Максимівна; з 1984 по вересень 2004р. - Варварчук Лідія Павлівна і з вересня 2004р. Цехановський Валентин Володимирович.

З 14 лютого 1978 року на посаду директора була призначена Варварчук Лідія Павлівна, яка працювала до 15.08.1984 року.

3 15.08.1984 року директором школи було призначено Баран Петра Івановича, який працював на цій посаді до 15.08.1990 року. За час його роботи майстерня школи поповнилась трьома токарними станками: по обробці деревини, токарно- гвинторізним (по металу), свердлильним та фрезерувальним.

Петро Іванович Баран організував добудову і обладнав їдальню, яка працює по сьогодні та навіс під паливо, було підведено до школи водопровід, обладнано школу новими меблями. При ньому було введено пів ставки посади завуча, яку займав з 1987 року Главацький Сергій Іванович, попрацювавши на цій посаді протягом 16 років. Тоді ж в школі введено кабінетну систему. Школа щорічно займала призові місця за її підготовку до нового навчального року. Такі результати досягалися завдяки наполегливій творчій і активній роботі учителів: Трач Г.М., Коломієць Т.П., Кучер Ф.О., Браславської Г.В., Шевчук Г.С., Хабовець Є.В., Варварчук Л.П., Баран Г.С., Варварчук М.М. та інших, а також техробітниць школи: Колос Ганни, Баран Ніни. А директор школи Баран П.І. неодноразово нагороджувався грамотами відділів освіти району та області, а також грамотою Міністерства освіти України, та присвоєно звання "Відмінник народної освіти". З 15.08.1990 року директором школи було призначено Марчука Миколу Семеновича, який народився в селі Пасинках, закінчив Вінницький педагогічний інститут ім. Островського. Працює директором по цей день.

За цей період його роботи в школі було зроблене слідуюче: замінено в коридорі підлогу. В 1991 році пічний обігрів приміщення був переведений на водяний обігрів, вода нагрівалась теплоелектронагрівачами. В їдальні поставили електроплиту, а в 2005 році зроблено сучасний ремонт їдальні.

17 червня 1994 року о 13 годині була закладена перша подушка під фундамент майбутньої двохповерхової школи з спортзалом І басейном. Будівництво тривало до травня 1996 року, збудовано два поверхи четвертої частини школи і на цьому поки що будівництво зупинилось.

З початку 1995 навчального року в Пасинках відкрита середня школа. За кошти колгоспу був закуплений комп'ютерний клас.

В 2002-2003 навчальному році (з січня 2003 року) школа перейшла на газовий обігрів. Влітку 2002 року було збудовано котельню.

8 квітня 2005 року відкрито новий комп'ютерний клас із 6 комп'ютерів, який розміщений у фізичному кабінеті.

Перший випуск середня школа святкувала у 1997 році. Із 8  випускників один отримав "Золоту медаль", це Симонишен Олексій Васильович. В 2000 році із 9 випускників 3 отримали "Золоті медалі" - Баран Ольга Петрівна, Марчук Наталя Миколаївна, Чоботар Олег Петрович. Усі вони здобувають вищу освіту.

Минулого літа 2005 року із 9 випускників два отримали "Золоті медалі". Це Мазур Тетяна Василівна та Чоботар Оксана Петрівна, які продовжують навчання у вузах.

На початку 2005- 2006 навчального року школа відзначала своє десятиріччя, як вона стала середньою. Педколектив школи, а це 18 учителів, спрямовує свою роботу на творчий розвиток учнів, на виховання у них любові до Батьківщини.

Закінчили нашу школу: Касько Ювеналій Семенович - доктор медичних наук, професор (покійний);

Мельник Микола Іванович, Лейнік Микола Іванович, Трач Олександр Васильович - полковники; Главацька-Лісова Олена Сергіївна - кандидат педагогічних наук, Колибабінський Володимир Миколайович - Герой Російської Федерації, звання одержав за бойові дії в Чечні й сьогодні проживає в місті Москві та багато інших знаних та визначних людей.